Якщо російськомовна людина твердо вирішила перейти на українську в
побуті -- честь їй і хвала. Але це -- психологічно найважчий шлях. І
такий шлях здатна пройти мізерна меншість. Ре-українізувати суспільство
треба в тому ж порядку, в якому його зросійщували.
Українцям ніхто не забороняв у побуті спілкуватися рідною мовою. Навіть на Донбасі українська в побуті функціонувала дуже довго. Але на людях -- ізвольтє па-русскі. Україномовним жорстко і безцеремонно давали зрозуміти, що їхня мова у публічних місцях, на виробництві, на урочистих заходах -- то моветон. Її не всі розуміють, так що переходьте на общєпанятний, якщо хочете вибитися в люди. Таким чином українську спочатку загнали на кухню, а потім -- під лавку.
Відповідно, ре-українізація повинна починатися не з базару і кухні, а з забезпечення державного статусу української мови та визнання примату прав і культурних потреб корінної титульної нації. Переходити на вкраїнську з людьми, з якими ви десятки років спілкувалися російською, психологічно дійсно дуже важко. А от переходити на українську в публічній сфері (у виступі на телебаченні, на громадських заходах, на виробництві), у спілкуванні з україномовними співгромадянами -- набагато легше.
Але саме цей, прямий, природний шлях, яким московська мова колись зайшла в Україну, агресивно блокується українофобами, що послідовно працюють на виведення російськомовних з-під дії українського законодавства, звільнення їх від необхідності переходити на українську з україномовними та витіснення української з публічної та ділової (практичної) сфери.
Ну а небайдужих громадян відволікають від цього неподобства рецептами українізації з ефектом "горохом об стіну".
Sophia Dniprovska
Українцям ніхто не забороняв у побуті спілкуватися рідною мовою. Навіть на Донбасі українська в побуті функціонувала дуже довго. Але на людях -- ізвольтє па-русскі. Україномовним жорстко і безцеремонно давали зрозуміти, що їхня мова у публічних місцях, на виробництві, на урочистих заходах -- то моветон. Її не всі розуміють, так що переходьте на общєпанятний, якщо хочете вибитися в люди. Таким чином українську спочатку загнали на кухню, а потім -- під лавку.
Відповідно, ре-українізація повинна починатися не з базару і кухні, а з забезпечення державного статусу української мови та визнання примату прав і культурних потреб корінної титульної нації. Переходити на вкраїнську з людьми, з якими ви десятки років спілкувалися російською, психологічно дійсно дуже важко. А от переходити на українську в публічній сфері (у виступі на телебаченні, на громадських заходах, на виробництві), у спілкуванні з україномовними співгромадянами -- набагато легше.
Але саме цей, прямий, природний шлях, яким московська мова колись зайшла в Україну, агресивно блокується українофобами, що послідовно працюють на виведення російськомовних з-під дії українського законодавства, звільнення їх від необхідності переходити на українську з україномовними та витіснення української з публічної та ділової (практичної) сфери.
Ну а небайдужих громадян відволікають від цього неподобства рецептами українізації з ефектом "горохом об стіну".
Sophia Dniprovska
Немає коментарів:
Дописати коментар